Воєнний конфлікт триває надалі, його відбиток відчуває кожен з нас. Сьогодні ми всі переживаємо наслідки цієї війни у вигляді психологічних травм. Проте важливо відзначити, що військовослужбовці, які брали або беруть участь у бойових діях, особливо сильно відчувають цей вплив.
Як спілкуватися з військовими так, щоб допомогти, підтримати, але і самому не почуватись незручно, — розповідає сімейний психолог Наталія Гаєвська на своїй сторінці у Facebook.
Вона наголошує, що один з головних викликів у таких ситуаціях полягає в тому, що важко зрозуміти, як найкраще підійти до цих людей. В нашій уяві може складатися образ супергероя, з яким нам важко знайти спільну мову.
Але насправді це звичайні люди, які потребують розуміння і підтримки. Важливо пам’ятати, що ми маємо справу не з образом чи фантазією, а з реальною особистістю. Тому головний акцент слід робити на повідомленні, яке ви хочете висловити, наприклад, вираз вдячності.
Отже, основні принципи спілкування з військовослужбовцями:
- Передбачуваність — дотримуйтеся попередньо встановлених границь та норм комунікації.
- Вираз меседжу — міцна зв’язок полягає в передачі конкретного повідомлення або емоцій.
Також є кілька речей, яких слід уникати:
- Уникають непередбачуваних дій, які можуть спричинити незручність.
- Не варто настирливо щось пропонувати чи нав’язувати, навіть якщо ви вважаєте це за корисне.
- Уникайте питань, що можуть викликати негативні емоції, наприклад, докладності подій на передовій.
Також важливо не накладати ярлики на військових, уникаючи загальних висловів. Замість цього, ви можете висловити свої почуття та вдячність їм за їхню роботу.
Якщо вам доводиться спілкуватися з родичами чи друзями, які проходять військову службу, щоб зберегти емоційний зв’язок і не завдати шкоди, важливо розуміти, що війна суттєво змінює людей. Головне — показати їм, що ви завжди тут для них, що вас чекають, і ви готові надати підтримку у будь-яких обставинах.
Чотири правила спілкування з військовими, якщо це ваші родичі
Перше правило: щиро говоріть про свої емоції та переживання.
Цим способом ви зможете знизити інтенсивність своїх власних емоцій і сприяєте більш відкритому спілкуванню з вашими близькими. Наталія розповіла. що перебуваючи на гарячій лінії психологічної підтримки та спілкуючись з військовими телефоном, вона відкрила для себе один важливий аспект: надзвичайно важливо бути абсолютно відвертими та чесними, оскільки вони чуттєво реагують на будь-яку неправдивість і уникають контакту з такими людьми. Тому нехай ваші слова відображають ваші почуття та емоції, а не ховаються за загальними фразами.
Наприклад, ви можете сказати: «Я справді переживаю, оскільки не знаю, як найкраще взаємодіяти з тобою. Будь ласка, розкажи мені, якщо я випадково торкнувся теми, яка тобі неприємна або болісна»; або «Це дивно бачити тебе в такому стані, і я відчуваю себе трохи розгубленим. Для мене дуже важливо обговорити це з тобою».
Зацікавленість та відвертість створюють основу для плідного спілкування, допомагають побороти бар’єри та зберегти емоційний зв’язок з ваших боків.
Друге правило: не додумуйте і не дофантазовуйте того, чого нема
Наталія навела приклад свого досвіду, в якому вони с чоловіком уникали обмінюватись їхніми переживаннями, з метою «не навантажувати» одне одного, оскільки знали, що у коханого вже і так багато на плечах. Проте, це призвело лише до виснаження, роздратування та віддаленості між нами.
Справді, було б краще запитати одне одного, уточнити і з’ясувати, аніж жити власними думками і припущеннями, і вирішувати власноруч, що буде найкращим для нас обох.
Третє правило:обережно із з’ясовуванням стосунків, а ще краще — відкладіть це на потім
Іноді може траплятися так, що певну поведінку та емоційний стан наших рідних, як наприклад віддаленість, пригніченість, замкнутість, бажання уникати спілкування або роздратованість, ми сприймаємо як охолодження їхніх почуттів до нас, нашу непотрібність чи непривабливість, або навіть власну некомпетентність.
Перш ніж висловлювати претензії та незадоволення, можливо, варто з’ясувати, що насправді відбувається з нашими рідними? Можливо, вони переживають депресію або страждають на ПТСР, і це ніяк не пов’язано з нами? Або можливо, їхня поведінка вказує на те, що вони потребують допомоги, але не можуть про це говорити?
Важливо виявити терпіння і розуміння. Світ не обертається тільки навколо нас. Ця війна поставила перед кожним з нас свої завдання, і кожен з нас впорається з ними по-своєму.
Нехай ми будемо для одне одного опорою і підтримкою.
Четверте правило: дайте висловитися
Не лише слухайте, але і чуйте. Співпереживайте, розділяйте як добрі, так і травматичні моменти.
Але пам’ятайте:
— ніякої критики;
— ніяких порад;
— ніяких «ярликів».
Бережіть одне одного.
