Відома комунікаційна менеджерка, інфлюенсер і президент компанії «Win Win Communication» Лариса Мудрак дала оцінку поточній інформаційній ситуації, яку має в Україні та світі, та назвала наступні кроки, важливі для опору російській пропаганді. Про це вона написала на своїй сторінці в Facebook.
Наводимо текст Лариси Мудрак повністю.
«Що нам можна робити вже зараз
1.Розширити інформаційний фронт. Наші медійники — супергерої з марафоном й майже військовою звитягою служінню інформаційній правді. Тут лише уклін й подяка. Хоча відверто, вже хочеться повернення до канального мовлення. Плюси, СТБ, ICTV, інформаційний Украіна 24, Суспільний. Ви такі особливі й такі виразні були до війни. Вас не вистачає. І щоб 5 канал, Еспресо й Прямий канал (хоча до війни цей канал таки заносило за горизонт з пропагандою позиції свого власника) все ж таки повернули в ефір. Зберегти марафон й водночас відновити канальне мовлення можна. Від журналістів, які залишилися без роботи, знаю, як вони рвуться працювати й шукають роботу. А волонтерів та бажаючоі працювати творчої молоді також багато. Питання лише в потужностях та здатності власників каналів.
2. Закрити російські медіаканали по всьому світу. Кілька днів тому я відповіла на опитування, яке проводив на своїй сторінці Валерій Пекар. Опитування було про те, на чию користь грає пауза (на користь України чи росіі). Я переконана, що на нашу користь. Довго не буду аргументувати. Ми на стороні світла й воюємо за весь цивілізований світ. І саме тому нам потрібне перегрупування інформаційних сил й тут мегаважливе закриття російських медіаканалів в усіх європейських країнах, й особливо в США. Гадаю, не треба пояснювати важливість інформаційної війни зараз.
Зараз конче необхідне звернення українського регулятора (Національної ради з питань телебачення й радіомовлення України) до регуляторів країн ЄС, США й Канади про закриття російських теле- й радіоканалів. Потрібна робота з супутниковими операторами, які підіймають ці расистські канали й мають контракти з ними. Потрібно звертатися до онлайн-сервісів (як легальних, так і нелегальних) та навіть до піратів, які продають онлайн плейлисти. Це все можливо й необхідно вже робити. В діалозі й прямих зверненнях. Навіть якщо немає такої норми чи закону.
В березні 2014 року, коли я працювала заступницею голови Національної ради з питань телебачення й радіомовлення, а Вікторія Сюмар — в РНБО, ми почали закриття російських каналів в непрацюючій колегіальній Нацраді й за відсутністю будь-якого кворуму чи законодавства на цю тему. Вікторія почала цю роботу, і я підтримала. І вже у квітні закрили 14 каналів. Провайдери нас почули тоді. А за збігом 8 років ого-го скільки досвіду вже є у регулятора та України. Саме час поділитися цим досвідом зі світом.
Нещодавно слухала інтерв‘ю очільниці нинішньої Нацради Ольга Герасим’юк для марафону новин, яке брав у неї Вадим Карп’як. Обох безмірно поважаю. Саме Олі передавала свої напрацювання у 2014 році й по закриттю росканалів, і по захисту дітей від потенційно шкідливого контенту (до речі, це теж зараз дуже важливо, тому що травми інформаційної війни не менш жахливі, ніж фізичні травми). Інтерв‘ю було глибоке, сутнісне й щире, але там я не почула про закриття росканалів регуляторами-партнерами України. А я переживаю. І знаю як переживають мої друзі-журналісти за кордоном. Наприклад, Elena Vennikov-Prigova має свій план по США, де живе й працює журналістом вже багато років, та нещодавно розповідала про це ж в інтерв‘ю для Дмитра Тузова. «Закрити російські канали по світу можна й треба терміново». І це не про свободу слова. Це про світоглядні загрози.
3. Збільшити українську присутність в західних медіа. Світ не перейнявся до потрібної нам глибини розуміння сутності цієї війни. Це моє особисте враження. Потрібні ширші знання про суть й трагедію геноциду, який чинять орки в Україні по всім країнам, включно до Аляски. Наш парламент прийняв постанову про геноцид, який чинить ворог в Україні й тепер ми будемо очікувати таких же рішень від парламентів світу. Якомога швидше. І західні медіа тут головне джерело — носій правди. Їм потрібні свідки й свідчення. Так, про Бучу світ дізнався.
Я сама 5 тижнів після окупації поблизу Бучі безупинно даю інтерв‘ю західним медіа. Навіть коли валюсь від втоми чи морального виснаження. Я медійник з 30-річним досвідом та знаю і вмію це робити. Та у кожного видання своє бачення й свої творчі редактори. І це часами забирає не години мого життя зараз, а дні. На підготовку чи узгодження. Але я знаю, наскільки це потрібно. І роблю й буду робити. Західні журналісти просять контакти інших, хто пройшов пекло та може говорити про свій досвід. Бажано англійською. Якщо хтось готовий — пишіть прямо тут в коментарях. Я відкомунікую далі. Навіть сингапурський Esquire шукає за такими історіями людей, не кажучи вже про польську чи чеську пресу.
4. Держава вперше має якісний політичний One Voice. Моя мрія останніх 20 років. Але супергероїв екстракласу, як, приміром, радник Олексій Арестович, який звучить якісно світами й навіть з кожної праски, невтомно дає інтерв’ю вдень й вночі та став улюбленцем світу і жіноцтва всесвіту, вже замало. Він унікальний. Але він один! Це коло має бути розширене. Мусить бути розширене.
Тому що інформаційні враження мозку світу лікуються, на жаль, довше, ніж фізичні травми»
Лариса Мудрак є постійним експертом комунікаційної групи «Імпульс» та автором підсумків року з 2018-го.
