Хто фінансує перебування українських біженців в Європі, які можливості гуманітарної допомоги мають переселенці у власній країні та чи можливо зупинити відтік з країни економічно активного населення, розповів Олександр Бондаренко, керуючий партнер Бюро інвестиційних програм, співзасновник БФ Святослава Хороброго.
За його словами, Україна втрачає інтелектуальний та підприємницький капітал. Українські біженці облаштовуються в безпечних європейських містах. З тих, хто вже влаштувався на роботу, приблизно 20%, ймовірно, не повернуться в нашу країну. Якщо у 2023 році кількість економічно активного населення України знизиться на 20-30%, то відновити ВВП до рівня довоєнного стану, на жаль, не вийде.
Чи правда, що 80% коштів іноземних донатів на Червоний Хрест залишаються в Европі?
Червоний хрест — дуже потужна міжнародна організація, яка наразі веде активну діяльність в Україні. Наприклад, в Харківському регіоні наші волонтери працюють пліч -о- пліч з Червоним хрестом, роздають допомогу в Ізюмі, Балаклії тощо. Їх волонтери так само їздять в гарячі точки, навіть в зони окупації та допомагають там.
Щодо інформації про те, що 80% коштів десь губиться — я нічого не можу сказати. В Україні ми бачимо досить потужну і структуровану команду, яка працює на результат і робить колосальний обсяг роботи.
Яка частка на утримання українських переселенців в різних країнах йде з міжнародних фондів, а яка — з місцевих бюджетів і податків?
Наприкінці березня цього року Рада Європи затвердила бюджет на утримання біженців з України для всіх країн-членів ЄС на рік, до березня 2023 року. Тобто ці 250 євро на місяць, які стандартно виплачують в країнах ЄС, затвердженні на рівні Європейського парламенту та Ради Європи, і фінансуються з бюджету Євросоюзу. Але зрозуміло, що цей бюджет наповнюється грошима платників податків всіх країн-членів ЄС. Процедура така: кожна країна реєструє кількість біженців з України та отримує централізовано ту суму, яка потрібна на утримання зареєстрованих в країні переселенців.
Чи можна сказати, що локальні громади утримують українських біженців за свої податки?
Місцева влада європейських міст може з власного бюджету надавати біженцям додаткові виплати на утримання дітей або забезпечувати соціальним житлом.
Чи не втрачає зараз Україна кадровий потенціал, коли біженці мають влаштуватися на роботу в країнах перебування, і ця робота переважно некваліфікована. Яким може бути вихід з цієї ситуації?
Втрата інтелектуального капіталу – один серйозних ризиків для бізнесу й економіки країни, якщо глобально. За нашими оцінками, за перші 4 місяці війни в Європу виїхало вже понад 2 тисяч українських підприємств, а з ними й близько 40-50 тисяч співробітників цих компаній.
Треба розуміти, що ті хто володіє англійською мовою, має потужний професійний досвід у своїй сфері, ймовірно, знайде роботу кваліфіковану та з гідною оплатою. Тож, вочевидь, таких людей Україна втратить, вони не повернуться назад. Навіть ті, хто влаштовується на некваліфіковану роботу, не факт, що повернуться. За нашими підрахунками, десь 20% з тих людей, які знайдуть роботу, втрачені для України назавжди. На жаль це так.
Не варто забувати також, що в Європі зараз дефіцит робочих спеціальностей, особливо у будівельній галузі. Тож вони зараз будуть приваблювати гарними умовами праці й соціальними програмами. Тому, як тільки відкриють кордони для чоловіків, ймовірно, втратимо знову частину економічно активних українців.
Якщо у 2023 році кількість економічно активного населення України знизиться на 20-30%, то відновити ВВП до рівня довоєнного стану, на жаль, не вийде. Тож зараз треба думати, як зберегти людей, які є носіями знань, компетенцій та технологій
І тут є один вихід: Україні треба створювати привабливі умови для того, щоб люди залишалися. В першу чергу організувати безпеку для дітей і навчального процесу, компаній і їх співробітників. Тож питання релокації підприємств на захід України вкрай актуальне. Саме там має сенс створювати промислові кластери та індустріальні парки, які будуть максимально захищені в тому числі від ракетних ударів ворога.
Наразі достатньо зробити реальних 3-5 індустріальні парки на заході України, соціальне житло для людей, які готові їхати з того ж Харкова працювати. Пропонуючи роботу в безпечному місті, житло та комфортні умови для влаштування дітей у школу або дитячий садочок, можна зупинити переїзд людей до тієї ж Польщі, де квартиру можна зняти дешевше, ніж на заході України. Ще й отримати соціальну допомогу або роботу.
Для облаштування території індустріального парку необхідно ₴40-50 мільйонів, але інвестиції в нього відібʼються за 2-3 роки за умов входу системних та експортоорієнтованих бізнесів.
Яка наразі є підтримка та допомога переселенцям з місць бойових дій на території України?
Починаючи з червня потік гуманітарної допомоги суттєво знизився, десь у 3-4 рази в обсягах. Активно надавали допомогу волонтери з Європи перші 3 місяці війни. Зараз все складніше знайти підтримку товарами та самих партнерів в ЄС.
На початку війни ми з однодумцями заснували БФ ім. Святослава Хороброго. І зосередилися здебільше на допомозі людям, які продовжують жити у Харкові, Чернігові, Сумах та інших містах під обстрілами. Самі або за допомогою партнерів привозимо їм продуктові набори, гарячі обіди, одяг та гігієнічні товари. Від початку війни ми вже відправили близько 170 тонн продукції й різні міста та області. Ми підрахували, що вже понад 40 тис. км проїхали наші вантажівки Україною та країнами ЄС, щоб доставляти гуманітарну допомогу.
Співпрацюємо з Харківською обласною військовою адміністрацією, Полтавською та Волинською ОДА, міськрадою Сум, Охтирки, іншими ОТГ, всіх не перелічити. Є у нас і партнери в Європі. Влітку ми спільно з ними організували благодійний концерт українського гурту LATEXFAUNA у Польщі, і на зібрані кошти закупили все необхідне для людей у Харківській області. Основні донатори фонду — це звичайні українці, підприємці, які віддають власні кошти.
Так, звісно, допомагаємо і військовим. Для прикладу, передали 6 джипів для ЗСУ, понад 5 000 літрів пального придбали та передали оборонцям країни на передову. На екіпірування для ЗСУ витратили близько 1 млн грн. Але спілкуючись з європейськими волонтерами, я часто чую, що вони не розуміють, чому ми збираємо власні кошти на військове обладнання для ЗСУ. Адже в їх розумінні все це повинна забезпечувати держава коштом податків. Тому західні фонди та донатори зазвичай допомагають якраз переселенцям, тим хто втратив домівки та змушений був покидати свої рідні міста. Крім того, українцям, особливо у перші місяці війни, активно допомагали європейські, американські та канадські діаспори.
Також активно допомагає українській бізнес. Приблизно половина компаній займаються волонтерством, тобто допомагають своїм мобілізованим працівникам. Серед них 40% допомагають безпосередньо продукцією, 34% — фінансово, 17% — медикаментами, 16% — послугами, 15% — засобами захисту. Від початку війни 6% компаній вичерпали свої ресурси для допомоги. Це дані опитування, зробленого на початку серпня Європейською бізнес- асоціацією (ЄБА).
У Фонда Святослава Хороброго є партнер у Харкові — це піцерія. Власник в перші дні війни вирішив переобладнати кухню, щоб готувати гарячі обіди для людей, які залишилися у місті. Окрім того, гарячу лінію піцерії, яка до війни працювала на замовлення доставлення, перелаштували для замовлень від людей, які залишилися у Харкові. Таким чином вони адресно доставляють гарячі обіди. Команда нашого фонду допомагає їм з продукцією. Ось так кожен український бізнес, хто як може, долучається до нашого гуманітарного фронту. З такою згуртованістю ми не можемо не перемогти!
У кожному місті існує, як мінімум, волонтерський штаб. Знаю, що ці штаби першочергово допомагають переселенцям, там люди можуть отримати продукти, медицину, одяг. Також там надають консультації щодо соціальної підтримки, працевлаштування, переводу дитини до іншої школи на навчання, тощо.
Наш фонд також надає підтримку переселенцям — із самого початку війни, десь 30% гуманітарної допомоги було передано саме біженцям із Маріуполя, Херсона, Миколаєва, Мелітополя. тощо
Також у Дніпрі до нашої команди приєднався Дмитро Забавін, депутат Маріупольської міської ради. Він організував хаб «Я-Маріуполь», який допомагає саме біженцям із цього міста. Наш фонд неодноразово передавав допомогу до хабу.
Окрім цього існують такі великі організації як Український волонтерський центр та платформи «Співдія-Хаб», «Паляниця». Вони являють собою повноцінні збірки інформації, контактів різних фондів, що допомагають різним верствам населення.
Нагадаємо, раніше «Імпульс» писав про «Кошики добра» у Києві, де можна здати одяг та взуття
